Стандартиза́ція — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і
багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення
оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є
підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.
Під стандартизацією
розуміється діяльність, спрямована на досягнення впорядкування в певній області за допомогою
встановлення положень для загального і багатократного вживання відносно реально
існуючих і потенційних завдань. Ця діяльність виявляється в розробці,
публікації вживанні стандартів.
Стандартом називається документ, в якому в цілях добровільного багатократного використання встановлюються
характеристики продукції, правила здійснення і характеристики процесів
виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації і утилізації,
виконання робіт або надання послуг. Стандарт також може містити вимоги до термінології,
символіки, упаковки, маркування або етикеток і правил їх нанесення.
Об'єкти стандартизації
Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність та уніфікація, правила, процедури, функції, методи чи діяльність,
персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.
Мета і завдання стандартизації
Метою стандартизації в Україні є
забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів
стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції,процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.
Системи стандартів
Загально-технічні та
організаційно-методичні стандарти, як правило, об'єднують в комплекси (системи)
стандартів для нормативного забезпечення в певній галузі діяльності. Їх
використання дає можливість спростити розробку, конструювання і підготовку
виробництва нових виробів, скоротити виробничі цикли, здешевити і поруч з тим
підвищити якість вдосконаленої продукції. Подальший розвиток стандартизації
веде до створення великих комплексів, що охоплюють цілі галузі, а часто такі
комплекси стають і міжгалузевими.
До числа міжгалузевих систем
входять Єдина система конструкторської
документації (ЄСКД), Єдина система технологічної
документації (ЄСТД), Система метрологічних стандартів, об'єднаних назвою
«Метрологія»,Система стандартів безпеки праці (ССБП), Єдина система технологічної
підготовки виробництва (ЄСТПВ), Система
розробки і впровадження продукції у виробництво (СРПВ),
Система стандартів у галузі охорони природи, Система стандартів на коди і
кодування інформації тощо. До систем, які не можна назвати міжгалузевими бо
мають загальнодержавне значення слід віднести Державну систему стандартизації
України. Стандарти Державної системи стандартизації України позначаються перед
реєстраційним номером цифрою 1.
1.2 Історія розвитку стандартизації
У одних
джерелах її опис починається з часів Давнього Єгипту, за іншими зародження
стандартизації пов'язують із початком будівництва Великого китайського муру
(221–206 рр. до зв. е.). Процес упорядкування, завжди супроводжував життя
людини, і історію стандартизації можна простежити з урахуванням еволюції
принципів, і методів праці людей:
Первісна лад – типові технології виготовлення
знарядь праці і (сокири, рубила). Люди прагнули відбирати найвдаліші результати
їхнього використання.
Древній
Єгипет – дотримання розмірів снаряда щодо
його ваги під час виготовлення катапульт.
Київська
Русь – специфікаціяплотницкого,
гончарного, шкіряного,стекольного, іконописного,книгопечатного та інших (більш
60) промислів і (більш 200) ремесел Московської Русі.
з Х поХVI в. у Росії – нагляд за торговим
вагою і всяким мірилом, дорученою церкви.
При Іванові
Грозному – запровадження однаковості
державних вимог: "в усій державі – одна віра, один вагу, одна міра".
Вводяться стандартні калібри кружала для виміру гарматних ядер.
При Борисі Годунові, XVI в. - запровадження еталона
"великий государева цегла" (31113389 мм);
При Петра I – уральське залізо з тавром
"Старий соболь".
Також було
запроваджені підвищені вимоги до якості вітчизняних товарів, експортованих
Росією (деревина, льон та інших.). До того ж можна знайти й практичне
підтвердження розвитку стандартизації з урахуванням розроблених тих нормативних
документів і подій:
1827 р. –
зразкові міри і ваги у Росії зрівняні з іншими.
1835 р. –
розроблений указ "Про систему російських заходів і терезів".
1893 р. – Д.
І. Менделєєвим створена Головна палата заходів і терезів.
1899 р. –
прийнято перший російський метричний стандарт "Російський нормальний
метричний сортаментфасонного заліза. Углове,тавровое,коритное ізетовое
залізо".
1901 р. –
створена Британська асоціація технічної стандартизації.
Стандартизация у СРСР міцно пов'язана і системи
планування та управління народним господарством. вона є однією з елементів
державною технічною політики. У разі планової соціалістичної економіки найважливіша
особливість стандартизації - її активна роль управлінні народним господарством,
що виражається у діяльності державні органи, підприємств і закупівельних
організацій для встановлення й застосування обов'язкових правил, і вимог,
вкладених у прискорення науково-технічного прогресу, підвищення продуктивність
праці та поліпшення якості продукції. Перший документ Радянського уряду у сфері
стандартизації - декрет РНК РРФСР від 14 вересня 1918 "Про введення
Міжнародній метричній системи заходів і терезів".
1.3 Сутність стандартизації
Діяльність по стандартизації складає різних рівнях.
Рівні стандартизації різняться залежно від цього, учасники якого географічного,
економічного, політичного регіону світу приймають стандарт. Вирізняють:
міжнародний рівень (участь відкрито для відповідних органів кожної
країни); регіональний рівень (лише відповідних органів держав одного
географічного, політичного чи економічного регіону); національний рівень (щодо
одного конкретному державі). У цьому національна стандартизація він може
здійснюватися різних рівнях: як у державному, галузевому, лише на рівні
асоціацій, виробничих фірм; і на адміністративно територіальному рівні
(проводиться в адміністративно-територіальної одиниці (у провінції, краї).
Список використаної літератури
1.Бойцов У.
У. "Стандарт і якість", "Стандартизация в народному господарстві
СРСР". 1917 р.
2.Брянский
А. М. "Метрологія і сертифікація. Законодавча і
прикладнаметрология".1997. № 1. З. 38–39;
3.Вестник
Російського інформаційного центру. 2002. №3;
4.Лифиц І.
М. "Стандартизация, метрологія і сертифікація". М., 2006. З. 226;
5.Лаврентьева
М. З. "Административно-правовое регулювання у сфері стандартизації та
сертифікації.Автореферат." М., 2006. З 17-го;
6.Кржижановский
Р. М., Куйбишев У. У., Осадчий П. З., Перспективи стандартизації, та
реконструкція народного господарства СРСР, М., 1929;
7.Стандартизация
і соціалістична економічна інтеграція, М., 1974;
8.Стандартизация
у СРСР. 1925—1975,М.,1975;
9.
Федеральний закон від 24 листопада 1996 р. N132-ФЗ "Про основи туристської
діяльність у Російської Федерації" (зі змінами від 10 січня 2003 р., 22
серпня 2004 р., 5 лютого 2007 р.);
10. Федька
В.П.,А.У.Альбеков "Маркування і сертифікація товарів та послуг (для
студентів вузів)", Ростов-на-Дону 1998 рстр176.
| 
