Переддень війни

Ліквідація Чехо­словацької держави

Утративши свої прикордонні укріплення, чехословацька армія втратила можливість чинити серйозний опір агресорові. 15 березня 1939 р. Німеччина окупувала Чехію й Моравію, оголосивши їх протекторатами Німеччини. На території Словаччини була створена незалежна держава. Гітлер тим самим порушив підписану їм Мюнхенську угоду. Угорські війська зайняли частину Закарпатської України, що залишалася в складі ЧехоСловаччини.

Гітлер на цьому не зупинився. 21 березня він зажадав від Польщі згоди на передачу Німеччині Данцига (Гданьська), а 22 березня німецькі війська зайняли Мемель (Клайпеду), що належала Литві. У квітні Італія вторглась в Албанію.

Англо-­франко-­радянські переговори 1939 р.

Реальність німецької загрози змусила Англію, Францію й СРСР шукати шляхи для військового співробітництва. 17 квітня 1939 р. СРСР запропонував Великобританії й Франції укласти тристоронню угоду, військові гарантії якої поширювалися б на всю Східну Європу від Румунії до прибалтійських держав. У кожного з учасників переговорів були свої приховані цілі: західні країни, прагнучи, насамперед, перешкодити ра­дянсько-німецькому зближенню, затягували переговори й намагалися в той же час з’ясувати наміри Німеччини. Для СРСР головним було отримання гарантій того, що прибалтійські держави, так чи інакше, не опиняться в руках Німеччини. Однак жодна зі сторін не поспішала брати на себе певні зобов’язання у разі нападу на партнерів по переговорам. Радянська сторона розраховувала, що Англія й Франція отримають згоду східноєвропейських держав пропустити частини Червоної Армії на їхню територію у разі німецької агресії. Однак уряди Румунії, Польщі й країн Прибалтики категорично заперечували проти цього, побоюючись Сталіна не менше, ніж Гітлера. Зрештою переговори зайшли у глухий кут і були припинені.

Радянсько­-німецьке зближення. Радянсько-­німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р.

Переконавшись у провалі переговорів з Англією і Францією, Москва пішла назустріч наполегливим пропозиціям Німеччини про укладання радянсько-німецьких угод. У ніч на 20 серпня 1939 р. у Берліні була підписана торговельна угода, що передбачала кредит для Росії в 200 млн. марок під незначний відсоток.

23 серпня 1939 р. у Москві міністри закордонних справ СРСР і Німеччини уклали радянсько-німецький Договір про ненапад строком на 10 років - «Пакт про ненапад» («пакт Молотова-Ріббентропа»). До договору про ненапад додавався секретний додатковий протокол, що передбачав «розмежування сфер обопільних інтересів у Східній Європі». (У Радянському Союзі наявність такого протоколу заперечувалася до літа 1989 р.) До сфери впливу СРСР були віднесені Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Східна Польща й Бессарабія.

Вплив договору на подальший розвиток подій у світі

Ці документи кардинально змінили як радянську зовнішню політику, так і ситуацію в Європі в цілому. Відтепер сталінське керівництво перетворилося на союзника Німеччини щодо поділу Європи. Наслідки пакту виявилися суперечливими. З одного боку, він дав Радянському Союзу можливість протягом двох років зміцнювати свій військово-промисловий потенціал і не брати участі в широкомасштабних воєнних діях. З іншого боку, СРСР, що зобов’язався не надавати підтримки жерт­вам агресії в Європі, був виключений з антифашистської боротьби на початковому етапі Другої світової війни. Якщо сам радянсько-німець­кий пакт 1939 р. був вимушеним заходом й об’єктивно сприяв безпеці Радянського Союзу, то секретний протокол, що додавався до нього, спровокував початок нової світової війни. Він відроджував принципи секретної дипломатії й розв’язував руки Гітлеру.