Народні фронти при владі у Франції й Іспанії

У другій половині 30-х рр. на політичній арені Європи виникло нове явище. У Франції й Іспанії у 1936 р. до влади прийшли уряди народних фронтів, що представляли ліві політичні партії. Це стало можливим тому, що в середині 30-х рр. соціал-демократи й комуністи змогли подолати взаємну ворожість і зробили крок назустріч один одному.

Народний фронт у Франції

Францію криза торкнулася пізніше за інших розвинених країн: серйозний спад виробництва почався тільки в 1931 р. Проте й закінчилася криза пізніше - в 1935 р. Уряди, що змінювали один одного, намагалися боротися з економічними проблемами шляхом зниження державних витрат, скорочення зарплати, збільшення податків. Але позитивних результатів ці заходи не дали. Нестабільність влади, загострення соціально-економічної ситуації в країні, прихід до влади в Німеччині Гітлера - все це призвело до активізації французьких фашистів. У лютому 1934 р. фашисти спробували захопити владу у Франції. Але їхній виступ був подавлений поліцією.

Фашистський путч сколихнув країну і дав поштовх до зближення соціалістів і комуністів. У 1934 р. вони підписали пакт про єдність дій. У 1935 р. до цього пакту приєдналася й частина партії радикалів-соціалістів (за своєю ідеологічною спрямованістю ця партія була близькою до лібералів). Три партії розробили спільну програму дій. Так був створений Народний фронт. Його підтримали не тільки робітники, але й середні верстви, які у Франції мали великий вплив. У 1936 р. відбулися парламентські вибори, на яких Народний фронт здобув переконливу перемогу. Уряд Народного фронту, до якого увійшли соціалісти й радикали, очолив соціаліст Л. Блюм.

Політика нового уряду полягала в посиленні ролі держави в економіці й соціальній сфері. Під контроль держави був поставлений Французький банк. Були націоналізовані деякі важливі підприємства воєнної промисловості й залізниці. Заможні громадяни почали сплачувати більш високі податки. Для дрібних підприємств були створені пільгові умови оподатковування й кредитування. З метою поліпшення становища селян уряд почав скуповувати в них зерно за підвищеними цінами. Профспілки і підприємці уклали угоду про підвищення зарплати й розширення прав профспілок. Прагнучи захистити демократичні порядки, уряд Народного фронту заборонив у країні воєнізовані фашистські організації.

Після того як програма в основному була виконана, партії Народ­ного фронту опинилися перед необхідністю вибору шляхів подальшого розвитку. З цього приводу виникли серйозні розбіжності. Комуністи наполягали на подальших заходах щодо обмеження великого капіталу, вимагали повного викорінювання фашизму, не зупиняючись навіть перед порушенням конституційної законності. Проти цього виступали радикали й переважна частина соціалістів. Єдність Народного фронту підривали також розбіжності з питань зовнішньої політики. У червні 1937 р. Л. Блюм пішов у відставку. Криза Народного фронту стала очевидною, й у 1938 р. він розпався.