Вимова приголосних звуків. Уподібнення приголосних. Спрощення в групах приголосних - Рідна мова - Навчання - Каталог статей

Проривний ґ слід вимовляти в українських і запозичених словах: ґава, ґанок, дзиґа, ґринджоли. Можна розрізняти на письмі та у вимові слова гніт — ґніт, грати — ґрати, гулі — ґулі.

У словах грецького походження треба вимовляти г: географія, гідра, логопед, педагогіка, генетика, логіка, гімназія, гімн. У запозиченнях з латинської та інших мов (крім грецької) г вживається на місці h, а ґ на місці g: гуманізм (humanus), Гегель (Hegel), Гюґо (Hugo), ґатунок (Gattung), ґума (gumma).

Шиплячі звуки в кінці слова і складу, а також перед голосними [и], [е], [а], [о], [у], крім подвоєних, вимовляються твердо: [тиша], [чорний], [дошч], [жити].

Збіг декількох приголосних утруднює вимову. Тому один із приголосних (переважно середній) випадає. Відбувається спрощення. Найчастіше спрощуються групи приголосних:

[ждн] — [жн]: тиждень — тижня;

[здн] — [зн]: проїзд — проїзний;

[стн] — [сн]: радість — радісний;

[стл] — [сл]: щастя — щасливий.

У деяких словах буква т зберігається. Ці слова становлять виняток: пестливий, кістлявий, хвастливий, хвастнути, зап’ястний, хворостняк, шістнадцять.

Буква т зберігається також:

- у словах шістдесят, шістсот.

- у прикметниках, утворених за допомогою суфікса -н- від іменників іншомовного походження з кінцевими приголосними -ст: форпостний, контрастний, баластний, компостний;

- в іменниках жіночого роду однини в давальному і місцевому відмінках: невістці, хустці (хоча відповідний звук у вимові спрощується — не вимовляється).

У дієсловах, утворених за допомогою суфікса -ну-, у групах приголосних [скн], [зкн] випадає середній [к]: блиск — блиснути, тиск — тиснути, тріск — тріснути, брязк — брязнути, бризка — бризнути, писк — писнути.

Але буква к зберігається в словах: тоскно, випускний, пропускний, вискнути.