Види речень за метою
висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. Окличні речення
Мета
висловлювання і ставлення до того, про що висловлюється, можуть бути різні.
Залежно від мети
й характеру висловлювання усі речення можна поділити на три основні типи: розповідні,
питальні та спонукальні.
Розповідні речення містять у собі повідомлення про явища і
предмети оточуючої дійсності або відповідь на запитання (ствердження або
заперечення): Правди не сховаєш. Згаяного часу і конем не доженеш.
Питальні речення виражають питання або вживаються замість
розповідних (риторичне запитання). На письмі в кінці питального речення
ставиться знак питання: Хто ж од нас у світі дужчий? Із яких країн?
Речення, що виражають риторичне питання: Чи ми ще зійдемось знову? Чи
вже навіки розійшлись? Речення, які виражають спонукання до відповіді:
Хто по-справжньому піклується підготовкою відповідних спеціалістів?
Спонукальними називаються речення, що у формі наказу, застереження,
запрошення, заклику виражають волю мовця з метою вплинути на інших або намір до
дії самого мовця. Спонукання найчастіше виражається дієсловами наказового
способу і неозначеною формою. Характерною ознакою спонукальних речень є
особлива спонукальна інтонація, що супроводжує кожне спонукальне речення: Вставай,
хто живий, в кого думка повстала, година для праці постала!
За емоційним
забарвленням речення поділяються на окличні
та неокличні.
Речення, які можуть вимовлятися підвищеним тоном з особливою
інтонацією, називаються окличними, в кінці яких ставиться знак
оклику.
Окличні речення можуть виражати: здивування, іронію, розгубленість, сумнів,
невпевненість, упевненість; жах, злість, гнів, жаль, ніжність, любов,
захоплення, докір, осуд, погрозу, наказ, заклик, прохання та ін.: Привіт
вам, Карпатські гори, і вам, сріблясті річки!
Неокличні речення
можуть бути розповідними, питальними та спонукальними: Пахне хлібом земля,
що дала мені сонце і крила — розповідне. Град буде — розповідне. Хто
винен? — питальне. Сядь поряд — спонукальне.
|