Синтаксис простого речення

Простим називається речення, в якому є одна граматична основа. Граматична основа може складатися з двох головних членів — підмета і присудка: Забилось серце. Дрімає соняшник. Такі речення називаються двоскладними.

Просте речення, граматична основа якого складається з одного головного члена, називається односкладним: Надворі смеркало й сутеніло. Односкладні речення не слід плутати з неповними, в яких може бути пропущений головний член речення: По тім боці — моя доля, по сім боці — горе.

Головні члени речення

Підмет — це головний член двоскладного речення, що означає предмет, про який ідеться в реченні, і відповідає на питання: хто? що? За своєю структурою підмет може бути простим(виражений одним словом) і складеним (кількома словами).

Способи вираження підмета:

- іменниками, займенниками в називному відмінку: У небі сонце — серед нив я.

- неозначеною формою дієслова: І плакати — це також щастя.

- прикметником та дієприкметником: Тоді старшенька моя й гукає.

- числівником: Обидва почували себе добре лише один біля одного.

- фразеологічними сполученнями: Бабине літо висіло на віттях як прядиво.

- власними назвами: В синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

- нерозкладними словосполученнями: За волю кожний з нас поляже.

- службовими словами і вигуками: Переможне «ура!» пронеслося над степом.

Присудок — це головний член двоскладного речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов’язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?

За своєю структурою присудок може бути простим та складеним.

Простий присудок — особова форма дієслова, що передає граматичні значення часу, способу, виду, особи, числа. Простий присудок можети бути виражений:

- інфінітивом: Я їй розказувати, а вона сміятись та ридати.

- наказовим способом (означає несподівану дію): Нехай громада судить межи нами!

- усіченим дієсловом (означає різку одноразову дію): Вірите, сокира в мене в руках сама собі тільки — стриб! стриб! стриб!

Складений присудок складається з двох компонентів:

1. Допоміжного дієслова-зв’язки: бути, стати, могти...

2. Імені або інфінітива: Він буде військовим. Відповідно до природи другого компонента розрізняють складений іменний та складений дієслівний присудки. У складених присудках допоміжні дієслова є неповнозначними. Складений іменний присудок складається з дієслова-зв’язки та іменника, займенника, числівника, дієприкметника, дієприслівника, прикметника: Ти другом, братом і сестрою сіромі стала. І зробився я незримий. Іменна частина складеного іменного присудка може виражатися всіма частинами мови, що належать до іменника: (іменник, дієприкметник, числівник, займенник, фразеологізм). Іменник у присудку зі зв’язкою бути може стояти як у називному, так і в орудному відмінках: Еней був парубком моторним. У ролі зв’язки виступають дієслова бути, стати, становити, вважатися, називатися, лишатися, являти собою, видаватися тощо.

Складений дієслівний присудок складається з допоміжного особового дієслова та інфінітива. Допоміжне дієслово передає граматичне значення — способу, часу, особи, числа, а інфінітив називає конкретну дію: Починав жевріти схід сонця. Тут мусить бути стежка.

Тире між підметом і присудком

Між групою підмета і групою присудка на місці пропущеної (нульової) зв’язки ставиться тире:

1. Якщо підмет і присудок виражені іменниками в називному відмінку: Мова — явище космічне.

2. Якщо підмет і присудок виражені числівниками: Двічі по два — чотири.

3. Якщо один із головних членів виражений інфінітивом, а другий — іменником у називному відмінку: А поміч подати — даремна турбота.

4. Якщо обидва головні члени речення або один із них виражається неозначеною формою дієслова: Заміж іти — не дощову годину перестояти.

5. Перед частками це, то, ось, значить або коли їх можна поставити: Футбол в тумані, де гравець, як мім — то, може, найдавніша з пантомим.

Тире не ставиться:

1. Коли підмет виражений особовим займенником: Я син свого народу.

2. Між підметом і присудком, вираженим іменником, якщо між ними з’являються вставні конструкції: Він, може, теж коваль.

3. Коли до складу присудка входять слова як, ніби: Зимове сонце як вдовине серце. У нього очі наче волошки в житі.

4. Якщо присудок стоїть перед підметом: Хороша таки штука життя.

5. Якщо перед іменною частиною стоїть частка не: Молодість — буйність, а старість не радість.

6. Якщо присудок виражений прикметником, дієприкметником: Україна дорога й близька моєму серцю.