Основні випадки чергування у – в, і – й

Милозвучність української мови досягається різними мовними засобами, у тому числі фонетичними, а саме: розподілом голосних і приголосних звуків у потоці мовлення. Українській мові не властиве поєднання кількох голосних або приголосних звуків, важких для вимови.

Для забезпечення милозвучності мовлення відбувається чергування прийменників у – в та сполучників і – й.

Прийменник і префікс в та сполучник й уживаються для того, щоб уникнути збігу голосних:

1) між голосними звуками: Катря причинила двері, й Орисі вже трудно було почути, про що вони сперечаються.

2) після голосного перед приголосним (крім в, ф, хв, льв, тв, св): Вони зустрілися в Києві.

3) на початку речення перед голосним: В оселі затишно й урочисто.

Прийменник і префікс у та сполучник і уживаються для уникнення збігу приголосних:

1) між приголосними звуками: Я згадую вогник у тихій тривозі і рідну хатину свою.

2) після голосного перед приголосним: Марево веснування тремтить над деревами і завжди тримає у собі бентежну природу.

3) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, хв, льв, тв, св: Підійшов і, хвилюючись, обійняв її. Поїхав у Фастів.

4) на початку речення перед приголосним: Усе неможливе було для Пророка можливим. Усе нездійсненне — здійсненним.

5) після паузи (на письмі — коми, крапки з комою, тире, двокрапки тощо): Настає урочий час — і стирає з очей полуду ляку, пробуджує пам’ять.

У – в не чергуються:

1) у словах, що вживаються тільки з у або в: взуття, влада, уособиця, уява, установа, а також у словах, де зміна у та в пов’язана зі зміною значення: вклад – уклад, вправа – управа, вступ – уступ, вдача – удача;

2) у власних назвах та словах іншомовного походження: Владивосток, Врубель, Уельс, уїк-енд.

І – Й не чергуються:

1) при зіставленні понять: сучасне і минуле, добро і зло, батьки і діти;

2) перед словом, що починається звуком й із будь-яким наступним голосним: пшениця і ячмінь, Марія і Йосип, каша і юшка.