Написання слів іншомовного
походження: и, і у словах іншомовного походження, правопис ь й апострофа;
подвоєння букв
М’який знак пишеться
після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є,
ї, йо: бульйон, ательє, мільярд, конферансьє, Мольєр, Ньютон,
Марсельєза, Дідьє, Лавуазьє.
Апостроф ставиться:
1. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш та г,
к, х: об’єкт, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єра, торф’яний,
Рив’єра, Монтеск’є, сек’юриті, В’єтнам, Х’юстон.
2. Після р у кінці складу: бар’єр, кар’єристи,
Лур’є.
3. Після префіксів та словотвірних частин, що
закінчуються на приголосний: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктивіт, об’єктивний,
суб’єкт, транс’європейський.
Апостроф не ставиться:
Якщо я, ю, є передають м’якість
попереднього приголосного: бюро, пюре, кювет, рюкзак, манікюр, Гюго, Мюллер,
Мюнхен, бюрократ, бюлетень, бюджет, мюзикл, нюанс.
- після р
перед йо: курйозний, серйозний.
Пишемо и:
У загальних
назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (за правилом «дев’ятки»)
перед приголосними кореня: дискета, таксист, цирк, методика, стимул, зигзаг,
шифр, риф, чипси.
У власних
географічних назвах:
1. В кінцевих -ида,
-ика: Флорида, Колхида, Мексика, Корсика.
2. Після
приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед наступним приголосним: Вірджинія,
Алжир, Чилі, Чикаго, Йоркшир, Вашингтон, Лейпциг (але Віші, Шіофок).
3. Із
звукосполученням -ри- перед приголосними: Великобританія,
Мадрид, Рим, Рига, Крим, Цюрих (але Австрія, Ріо-де-Жанейро).
4. В інших назвах
після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною
вимовою: Аддис-Абеба, Единбург, Кордильєри, Сардинія, Скандинавія, Ватикан,
Палестина, Тибет, Вавилон, Єгипет, Єрусалим, Китай.
Пишемо і:
У загальних
назвах:
- на початку слова:
ідея, інструкція, імпорт, інфляція, імітатор;
- після приголосного перед голосним та й: артеріальний,
геніальний, аудієнція, клієнт, партійний, радій;
- у словах, які
закінчуються на -ія: артерія, рація;
- у кінці
невідмінюваних слів після приголосних пишеться і, а не и:
візаві, журі, мерсі, парі, попурі, колібрі, таксі, поні, пенальті;
- після б, п,
в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним у загальних назвах: бізнесмен,
пірат, вітраж, міф, фільтр, гіпотеза, гід, кіно, хімія, ліра, німб.
У власних назвах:
- між приголосними
та в кінці слів: Кіпр, Гвінея, Лісабон, Міллер, Візантія, Хібіни, Кіплінг,
Бірма, Ніцца, Міссісіпі, Сочі, Паганіні, Джерсі, Сімферополь, Сідней, Сінгапур,
Сілезія, Россіні, Зімбабве, Грім, Дідро, Овідій.
У загальних
назвах іншомовного походження приголосні не подвоюються: апеляція, бароко,
колектив, комісія, шасі.
- Подвоєння
зберігається в окремих загальних назвах: тонна, ванна, вілла, бонна, нетто,
брутто, мадонна, манна, булла, мірра, пенні, мотто, аннали, мулла.
- У власних назвах
та їх похідних: Шиллер, Одіссей, Мекка, Марокко (марокканець), Голландія
(голландський).
- При збігові
однакових приголосних префікса і кореня (коли в мові існує слово без префікса):
імміграція (бо є міграція), порівняй з еміграція; контрреволюція
(бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).
Зверніть
увагу! Ватт (прізвище) — ват (одиниця виміру); Максвелл
(прізвище) — максвел (одиниця виміру); Жаккард (прізвище) — жакард
(тканина); Торрічеллі (прізвище) — торічелієва порожнеча
(термін); біль (страждання) — білль (законопроект); була'
(ж. р. від дієслова бути) — бу'лла (папська грамота, послання, скріплене
печаткою); мана (привід, ілюзія) — манна (їстівні лишайники); миро
(запашна олія) — мирра (тропічне дерево, смола з нього); мото
(частина складного слова «моторний») — мотто (епіграф); пені (родовий
відмінок від іменника «пеня») — пенні (розмінна монета).
Зверніть увагу! Подвоєння відбувається в
географічних, особових власних назвах та у чоловічих і жіночих іменах: Апенніни,
Ассирія, Бонн, Еллада,; Авіценна, Аллах, Будда; Апполінарій, Аполлон, Віссаріон,
Геннадій; Алла, Анна, Елла (але: Агнеса, Інеса, Каміла, Сара).
|