Групи слів за значенням
(синоніми, антоніми, омоніми)
Омоніми (від гр. homos — однаковий і onyma — ім’я) — це слова,
однакові за звучанням і різні за значенням. Омоніми утворюються внаслідок
випадкового збігу звучання слів (лава — ослін, лава — вулканічна; поле —
простір, поле — дієслово; термін — час, термін — слово, поняття) і
внаслідок певного розходження значень багатозначного слова, коли зв’язки між
значеннями практично втрачено (фокус — спритність рук, фокус — в
оптиці). Омоніми бувають лексичні і граматичні.
Лексичні омоніми, залежно від контексту,
означають різні предмети чи поняття: Хто се, хто се чеше довгу косу? – А внук косу несе в росу, весело співає. Або: Гірським ключем він пахне і глицею гірською.
Ключ виймає: прийшов і двері одмикає — І ключ у небі лине й лине.
Граматичні
омоніми — це слова, які виявляють
омонімічність тільки в певних граматичних формах. З фабрики (родовий відмінок
однини) — усі фабрики (називний відмінок множини).
Фонетичні
омоніми, омофони — різні слова,
що зберігають звучання при відмінності їх фонемного складу і, відповідно,
графічного відтворення: бони — тимчасові паперові гроші — бонни (бонна
— гувернантка — вихователька); незграба (іменник) — не з граба
(частка і прийменник з іменником).
Синоніми (від гр. synonymos — однойменний) — це слова,
близькі за значенням, але різні за звучанням. Залежно від відтінків значень,
емоційно-експресивного забарвлення або можливостей поєднання з іншими словами,
синоніми, що виражають єдине спільне для всіх слів поняття, об’єднуються в синонімічні
ряди. Кожний такий ряд починається зі стрижневого слова, або домінанти
— найуживанішого серед інших. Це слово зазвичай стилістично нейтральне,
основне, найменш емоційно забарвлене й таке, що найтонше та найповніше виражає
значення всього ряду: мати, матір, матуся, матусенька, ненька, мамочка,
мамуня, мамуля; Олександр, Сашко, Саньк; Наталя, Наталка, Тала, Таля, Ната,
Тата; повідомити, возвістити, дати знати, інформувати, довести до відома.
Антоніми (від гр. anti — проти і onyma — ім’я) — це
слова, що називають протилежні за змістом поняття. Явище антонімії характерне
переважно для слів, що мають у своєму значенні вказівку на:
якість: твердий
— м’який, спека — мороз, багатий — бідний, сильний — слабкий, високо — низько;
дію: іти —
стояти, мовчати — говорити, плавати — тонути;
ознаку дії або
якості: надто — недостатньо, дуже — злегка;
кількість: мало
— багато, зайвина — брак, усе — ніщо.
Антоніми
збагачують мову, роблять її образною й виразною. Антонімічні пари можуть
творити і фразеологічні одиниці.
|