Західноукраїнська Народна Республіка

Розпад Австро-Угорщини відбувся в жовтні 1918 р. через поразку в Першій світовій війні та загострення внутрішніх проблем. У результаті утворилися незалежні Австрія, Угорщина, Чехословаччина та Югославія; посилився національно-визвольний рух у Західній Україні, яка також прагнула до незалежності й власної державності.

Етапи національно­визвольного руху в Західній Україні за часів державотворення

18 жовтня 1918 р. у Львові відбу­лися загальні збори українських політичних діячів Галичини та Буко­вини, які обрали керівний орган - Національну Раду, що заявила про прагнення об’єднати всі західноукраїнські землі в єдину державу (Галичину, Північно-Західну Буковину та Закарпаття).

У листопаді 1918 р. Національна Рада: ввела війська до Львова й усієї Східної Галичини, проголосивши 13 листопада 1918 р. створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР, президент - Є. Петрушевич, голова уряду - К. Левицький); для захисту республіки - створила власну Українську Галицьку армію (УГА, 48 тис.); сформувала місцевий адміністративний апарат управління (на базі австрійських органів влади на місцях); виступила проти націоналізації великих підприємств і передачі землі селянам.

Останнє відштовхнуло від Національної Ради селянські та робітничі маси; прискорило створення революційних Рад, Компартії Східної Галичини та збройне повстання в Дрогобичі (квітень 1919 р.) з вимогою возз’єднання з Радянською Україною. 22 січня 1919 р. у Києві проголошено Акт об’єднання (Злуки) Української Народної Республіки та ЗУНР в єдину соборну Україну. ЗУНР одержала назву Західної Області Української Народної Республіки (ЗОУНР) і значну автономію. У підсумку: ослаблена зсередини ЗУНР не зуміла відстояти Східної Галичини й Західної Волині, захоплених Польщею в червні–липні 1919 р., незважаючи на героїчний опір січових стрільців та Української галицької армії; уряд ЗУНР зі Львова переїхав до Станіслава, а згодом - за р. Збруч на територію УНР.

Події у Північній Буковині

Із листопада 1918 р. 10­тисячне Буковинське Віче висунуло вимогу «Хочемо до України», внаслідок чого: відповідно до рішення українських і румунських парламентаріїв у Відні, місто Чернівці, повіти Заставна, Кіцмань, Вашковці, Вижниця повністю, а Чернівецький і Серетський частково створювали особливу українську територіальну область; йшлося не про автономію в складі Австро-Угорщини, а про приєднання австрійської частини Української Буковини до УНР. Румунія, побоюючись революції, ввела війська в Буковину, що породило Хотинське повстання (1919 р.), у ході якого повстанці розгромили румунський прикордонний полк; зайняли Хотин і міст через Дністер; сформували повстанську армію (30 тис. чоловік). Румунія ввела додаткові війська, вибивши повстанців, які втекли через міст на Дністрі до Радянської України.

Невдалими були й розпочаті з 15 січня 1919 р. спроби військових підрозділів УНР звільнити Буковину від військ Румунії. У травні 1919 р. уряди Польщі та Румунії підписали секретну угоду про військово-політичний союз і розподіл сфер впливу в Західній Україні, заклавши фундамент майбутньої Малої Антанти. Приєднання Буковини та Бессарабії до Румунії відбито у так званому Бесарабському протоколі від 28 жовтня 1920 р.

Події у Закарпатті

Через багатонаціональне населення (українці, угорці, румуни, чехи, словаки та ін.), вигідне положення й родючі ґрунти Закарпаття зазнавало зазіхань з усіх боків й опинилося в результаті: центральна частина - під владою Угорщини; західна - під владою Чехословаччини (з початку 1919 р.); південно­східна - під владою Румунії.

21 березня 1919 р. в Угорщині перемогла Радянська влада, що породило національно-революційний рух у Закарпатті: почали формуватися Ради; сформована повстанська Русинська (тобто Українська) Червона дивізія (6 тис. чоловік); уряд Радянської Угорщини визнав за українським населенням Закарпаття номінальне право на самовизначення й возз’єднання з Радянською Україною; були націоналізовані поміщицькі землі, великі й середні підприємства. Це налякало закарпатську буржуазію, яка на «Народній Раді» прий­няла рішення про возз’єднання з Чехословаччиною (проти чого не заперечували Директорія та ЗУНР, також налякані угорською революцією, що проходила за російським зразком); у липні 1919 р. чехословацькі війська зайняли Закарпаття; за Сен­Жерменським договором 1919 р. Закарпаття було офіційно приєднане до Чехословаччини.

Підсумки національно­визвольного рух

На короткий час утворилася ЗУНР - незалежна демократична держава в Західній Україні (1918­1919 рр.). Більшість земель Західної України (Східна Галичина, Північна Буковина, Холмщина, Закарпаття) не змогли вибороти незалежність, тому що їх повстання спалахували розрізнено, були погано підготовлені, повстанці були неорганізовані, поступалися чисельністю та озброєнням військам сусідніх держав; ні УНР, ні Радянська Україна не змогли надати їм дієву допо­могу; Антанта не була зацікавлена в українських державних утвореннях на західноукраїнських землях, прагнучи посилення Польщі та Чехословаччини.