Україна в період повоєнної відбудови За роки війни виріс міжнародний авторитет України; їй належала вагома роль у зовнішній політиці СРСР. Основні напрями зовнішньополітичної діяльності УРСР Основні напрями зовнішньополітичної діяльності УРСР наприкінці 40-х — у 50-ті рр. (наркомат закордонних справ республіки створено у 1944 р.): врегулювання територіальних проблем із Польщею (з 16 серпня 1945 р. кордон із СРСР став пролягати на захід від Рави-Руської і на схід від Перемишля до Карпат). При цьому в ході насильницької депортації з Польщі було виселено 700 тис. українців, відповідно з України — 788 тис. поляків; особливо варто відзначити проведену в квітні–травні 1947 р. комуністичним урядом Польщі операцію «Вісла», суть якої полягала в переселенні українського населення Лемківщини на західний польський кордон (засуджена урядом сучасної Польщі як злочинна акція); завершення возз’єднання українських земель у єдиній Українській державі — входження до складу УРСР Закарпатської України (за договором між СРСР і Чехословаччиною, укладеним 29 червня 1945 р.); участь у створенні Організації Об’єднаних Націй у 1945 р., підписання й ратифікація Статуту організації, робота представників України в комітетах і комісіях ООН, у Раді Безпеки; заснування в 1958 р. постійного представництва Української РСР при ООН; робота в 50-ті рр. XX ст. у 16 міжнародних організаціях, підписання 60 міжнародних договорів і конвенцій; встановлення економічних, культурних і наукових контактів з іншими країнами, діяльність Українського товариства дружби і культурних зв’язків із закордонними країнами (створене в 1959 р.); підтримка рухів на захист миру, за припинення гонки озброєнь (Руху прихильників миру, Конгресу народів про захист миру в 1952 р.), проведення в 1951 р. Першої Української республіканської конференції прихильників миру.
Повернення до мирного життя Процес повернення України до мирного життя проходив у надзвичайно важких і несприятливих умовах. Протягом 1941–1944 рр. по її території двічі прокотилася війна. Гітлерівці знищили більше 4 млн. мирних жителів, загинув кожен шостий житель республіки. Залишилися без даху над головою близько 10 млн. чоловік. Окупанти зруйнували і спалили 714 міст і селищ, більш як 28 тис. сіл, понад 16 тис. промислових підприємств, майже 33 тис. шкіл, технікумів і вузів. Після визволення в республіці залишилося тільки 19 % довоєнної кількості промислових підприємств. Припинили існування близько 30 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. Загальна сума збитків, завданих населенню й народному господарству України, склала майже 1,2 трлн. крб. Відновлення народного господарства Результати напруженої праці народу по відновленню зруйнованого господарства були вражаючими: у 1950 р. промислове виробництво в Україні на 15 % перевищувало рівень 1940 р. У 1947 р. була скасована карткова система. Проте в цілому зростання промислового виробництва не привело до істотного підвищення рівня життя народу. До 1950 р. легка промисловість ледве досягла 80 % довоєнного рівня, відчувалася гостра нестача предметів споживання. До того ж грошова реформа 1947 р. девальвувала карбованець, «з’їла» особисті заощадження й супроводжувалася підвищенням цін. Гострі суперечності процесу відновлення економіки найсильніше проявилися в сільському господарстві (до 1950 р. воно досягло близько 60 % від рівня 1940 р.). Сільське господарство посідало другорядне місце й зазнало наслідків катастрофічної посухи 1946 р., після якої центральні органи почали, за свідченням М. Хрущова, займатися відвертим вибиванням хлібних запасів у населення. Крім того, щоб не допустити прийняття деякими країнами так званої народної демократії плану Маршалла, Й. Сталін наказав значну кількість хліба вивезти до Східної Європи. У результаті цієї сваволі на Україні вибухнув другий голод, який забрав на Лівобережжі та Півдні життя близько 1 млн. людей.
Джерело: http://Майстер клас |