Стан економіки України та визрівання економічної кризи

Післяхрущовське двадцятиліття (1965–1985) нерідко називають періодом «застою», кризи системи.

Дійсно, показники економічного зростання в ці роки, за винятком «золотої» п’ятирічки (1966–1970), неухильно знижувались, а це було дуже небезпечно для екстенсивної радянської економіки. Економічна реформа, проголошена березневим і вересневим пленумами ЦК КПРС (1965 р., «косигінська реформа») — система заходів із вдосконалювання управління виробництвом, спрямована на посилення економічних методів управління промисловістю, розширення прав підприємств, переведення на госпрозрахунок, посилення економічного стимулювання, — була торпедована партійно-державною бюрократією. Її позитивні імпульси поступово слабшали. Глибока структурна перебудова економіки була життєво необхідна, але вона не проводилася. Як і раніше, у народному господарстві домінувала важка промисловість. Кращі кадри працювали на оборонних підприємствах. Ці підприємства поглинали кращу сировину. Їх обслуговували найталановитіші вчені. Тим часом на підприємствах цивільних галузей швидко старіли основні виробничі фонди, на їх відновлення кошти не виділялись. Україна перетворилася на полігон для економічних експериментів центральних відомств, у результаті яких великі райони республіки стали зоною екологічного лиха. Концентрація в Україні атомних електростанцій, побудованих за недосконалими проектами, досягла критичного рівня.

Колгоспно-радгоспна система в 70–80-х рр. продемонструвала свою повну неефективність. Жителі села не були зацікавлені в результатах своєї праці. Аграрний сектор економіки поглинав величезні матеріальні ресурси, а його продуктивність знижувалася. Науково-технічна революція незначною мірою торкнулася сільського господарства України. Українське село занепадало. Украй запущеною була його соціальна й духовна сфери (не більш 15 % будинків мали централізоване опалення, водопровід і каналізацію, 2/3 населених пунктів не мали торговельних точок та їдалень, 75 % — будинків побуту). Мільйони сільських жителів, особливо молодь, не бачили перспективи в роботі на землі й переїжджали в міста.