Радянізація західних областей України

Розвиток західних областей України в післявоєнні роки мав свої особливості. Радянський лад зіткнувся з ворожим ставленням греко-католицької церкви, сильним впливом ідей націоналізму серед населення, різко негативним ставленням більшості селянства до колективізації, збройними діями з боку підпілля ОУН-УПА.

На західноукраїнських землях були здійснені:

• індустріалізація (до 1951 р. промислове виробництво виросло на 230 % у порівнянні з 1945 р. і склало 10 % промислового виробництва республіки);

• колективізація, що завершилася до початку 50-х рр.;

• соціальні зміни (формування місцевого робітничого класу, верстви українських інженерів і техніків та ін.);

• розвиток освіти (у 1950 р. у вузах Західної України навчалося близько 33 тис. студентів) та інші зміни, що отримали назву «радянізація».

Ці перетворення проходили в умовах запеклої боротьби. Органи НКВС застосовували широкомасштабні репресії, висуваючи звинувачення в націоналізмі, депортації в східні райони країни (було виселено понад 200 тис. чоловік); була заборонена діяльність греко-католицької церкви. Зі свого боку УПА використовувала партизанську збройну боротьбу, методи терору, намагалася змінювати тактику, зважаючи на зміни ситуації. У 1950 р. в бою загинув командир УПА Р. Шухевич, а на початку 1950-х рр. ОУН і УПА як організації припинили існування в Західній Україні.