Криза радянської влади

Прийняття нової економічної політики

НЕП - форма так званого перехідного періоду від капіталізму до соціалізму, що базується на використанні значних елементів ринкової економіки. Була прийнята на Х з’їзді РКП(б) (березень 1921 р.) і проводилася в країні до зими 1927­1928 рр. Суть НЕПу - встановлення економічної основи політичного союзу робітничого класу й селянства.

Причини прийняття НЕПу - криза Радянської влади (кінець 1920-початок 1921 рр.), яка показала на практиці неможливість продовження політики «воєнного комунізму» після закінчення громадянської війни.

Криза економічна:

а) майже повна розруха й параліч економіки (обсяг промислового виробництва (в порівнянні з 1913 р.) у 1920 - 13,8 %, чавуну - 3 % сталі - 5 %, вугілля - 30 % і т. п.); у сільському господарстві - як підсумок політики продрозкладки, що позбавляла селян зацікавленості в результатах своєї праці, а також найсильнішої посухи - Україна в 1921 р. заготовила 40 % від своїх потреб у продовольстві (зернових - 30 % урожаю 1916 р.). При цьому продовжувалися хлібозаготівлі й масовий вивіз продовольства в промислові центри, особливо Центральної Росії і голодуючим Поволжя, що призвело до найсильнішого голоду в Україні (у 1921­1923 рр. - кількість голодуючих - 4­7 млн. чоловік, загинуло - 1,5­2 млн. чоловік);

б) тільки після багатьох звертань керівників УРСР на початку літа 1922 р. центр дозволив Наркомпроду України залишати в ній усі зібрані тут пожертвування, а також не вивозити в Росію продовольство. З бере­зня 1922 р. до червня 1923 р. Україна одержувала продовольчу допомогу від міжнародних організацій, у тому числі США (Американська адміністрація допомоги - АРА);

в) у галузі фінансів - повна інфляція грошей (знецінилися в 13 тис. разів; коробка сірників коштувала кілька мільйонів).

Криза внутрішньополітична:

а) порушено союз робітничого класу й селянства (обуреного продовженням продрозверстки), через що селяни зі зброєю в руках повстали проти Радянської влади (повстання Антонова на Тамбовщині; у Кронштадті; Махна на Україні; локальні повстання українських селян);

б) у 10 разів скоротився й до того вузький прошарок пролетаріату - соціальної бази й опори Радянської влади; найбільш віддана його частина полягла на фронтах громадянської війни; частина декласувалася, не витримавши голоду (пішла в село).

Криза всередині партії:

а) у РКП(б) не було єдиної думки про шляхи виходу з кризи: одні виступали за посилення адміністративних, репресивних заходів - Грецький, Сокольников; інші - за поворот до більш демократичних порядків - Медведєв, Коллонтай; у партії виникло 10 платформ, які пропонували різні шляхи виходу з кризи;

б) становище погіршувалося складною міжнародною обстановкою, яка за умов внутрішньої нестабільності могла породити нову агресію й загибель Радянської влади.

У підсумку: всі три кризи, викликані запровадженням політики «воєнного комунізму», під час та після громадянської війни зробили неминучим прийняття на Х з’їзді партії курсу на НЕП.