еоретичний мінімум

Абразія — процес руйнування берегів морськими (озерними) хвилями.

Адміністративно-територіальний поділ — це поділ території країни на певні частини з метою організації управління На місцях. Систему адміністративно-територіального поділу України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять 24 області, майже 490 районів і 448 міст, у тому числі Київ та Севастополь, що мають особливий статус міст державного підпорядкування.

Акліматизація — здатність тварин до пристосування в нових умовах існування.

На території України були акліматизовані ондатра, фазан, плямис-тий олень, єнотоподібний собака.

Акумуляція — процес накопичення пухкого мінерального матеріалу та органічних решток на земній поверхні.

Антропогенний ландшафт — природний ландшафт, який зазнав істотних змін унаслідок господарської діяльності людини. За ступенем впливу антропогенних чинників в Україні переважають змінені ландшафти (45 % загальної площі), слабо змінені ландшафти (заповідники, національні парки) становлять лише 3 % території країни.

Артезіанський басейн — це велика западина або депресія з арте-зіанськими водами.

Артезіанські води — підземні води, які знаходяться під великим тиском поміж двох водотривких пластів гірських порід. Глибина залягання артезіанських вод в Україні збільшується з півдня (100—150 м) на північ (500—600 м).

Базис ерозії — рівень річки, нижче якого водний потік не може поглибити своє річище.

Безробіття— соціально несприятливе явище, тимчасова незайнятість економічно активного населення через нестачу (відсутність) робочих місць чи недостатню професіональну підготовку.

Безробіття скрите — форма неефективної зайнятості людей, які можуть і хочуть працювати в повну силу (неповний робочий тиждень, скорочений робочий день тощо).

 

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сумарна ринкг ja вар-

тість товарів та послуг, створених на території країни за рік

незалежно від власності.

Валовий національний продукт (ВНП) — сумарна ринкова

вартість товарів та послуг, створених громадянами країни як на

власній території, так і поза її межами.

Вантажообіг — кількість вантажу, що перевозиться за певний пе-

ріод на певну відстань. Вимірюється у тоннах на кілометр (т/км).

За 2005 р. підприємствами транспорту перевезено 809,5 млн т ван-

тажів.

Вивітрювання — процес руйнування і хімічних змін гірських

порід на земній поверхні або близько під поверхнею під впливом J

температурних коливань, повітря, води, організмів.

Висотна поясніть — закономірна зміна природних компонентів

і природних комплексів з висотою.

Вік гірських порід абсолютний — це вік, який визначається

в одиницях астрономічного часу (роки, тисячі, мільйони та

мільярди років).

Вік гірських порід відносний — це вік, за яким роблять висно-

вки лише про відносну послідовність геологічних подій.

Визначення абсолютного і відносного віку гірських порід дає

змогу систематизувати отримані результати в геохронологічній

таблиці.

Водний баланс — кількісне співвідношення приходу, витрат.

і накопичення води для певної території.

Сумарні запаси вод України становлять 209 км3. У розрахунку на

1 жителя країни припадає близько 1000 м3 річкового стоку. Це один

із найнижчих показників у Європі.

Водні ресурси — запаси поверхневих і підземних вод, які ви-

користовуються або можуть бути використані у господарстві та

для потреб населення.

Водоємність — кількість води, яка витрачається на виробни-

цтво одиниці продукціїі

Географічна карта — це зменшене та узагальнене зображення

поверхні Землі, виконане на площині за допомогою умовних

знаків у визначеному масштабі та проекції.

4

 

Географічне положення — розташування будь-якого географічного об'єкта на земній поверхні відносно інших географічних об'єктів.

Україна розташована на заході Євразії, у центрально-східній частині Європи, на південному заході Східноєвропейської рівнини; має широкий вихід до Чорного та Азовського морів, а через Чорне море — до £ Атлантичного океану; п ростягається у помірному кліматичному поясі Північної півкулі, Південний берег Криму — у субтропічному; розташована у II годинному поясі.

Геоекологічна ситуація — стан забруднення навколишнього природного середовища.

Екологічне становище території України оцінюється як кризове. Головні причини екологічної кризи в Україні: нераціональне ви-користання всіх видів природних ресурсів, техногенний вплив на довкілля (катастрофа на ЧАЕС); недосконалі й застарілі технології виробництва; інтенсивні процеси урбанізації; надмірне застосування пестицидів і гербіцидів у сільському господарстві; велика концентрація надпотужних хімічних, металургійних, на-фтопереробних і військових промислових виробництв на невеликих площах; проведення великомасштабних меліоративних робіт без належних наукових обґрунтувань і ефективних технологій; тривала господарська діяльність без урахування екологічних вимог розвитку промисловості; відсутність ефективно діючого законодавства щодо охорони природи та державного контролю Ьа його виконанням.

«До природно-заповідного фонду України належать природні те-риторії та об'єкти (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, за-казники, пам'ятки природи, заповідні урочища) та штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва). Заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загально- зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні, карстово-спелеологічні. Пам'ятки природи поділяють на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні» (Закон України «Про природно-заповід- ний фонд України»).

Геологія — це система наук про Землю, земну кору, її склад, будову, рухи та історію розвитку, а також розміщення корисних копалин.

Сучасна геологічна будова території України — результат дії складних, багатопланових і різних за інтенсивністю процесів, які тривали протягом багатьох геологічних ер і періодів.

 

Геоморфологія — наука, яка вивчає рельєф земної поверхні та його походження.

Геополітичне положення (ГПП) — це місце країни на політичній карті світу відносно центрів економічного та політичного впливу.

Глобальна проблема — природне, природно-антропогенне або тільки антропогенне явище, яке має загальносвітове значення. Глобальні проблеми людства: збереження миру, демографічна, про-, довольча, енергосировинна, освоєння ресурсів Світового океану, мирне освоєння космосу, екологічна.

Ґрунт — поверхневий шар земної кори, сформований внаслідок взаємодії природних компонентів (повітря, води, організмів тощо), якому властива родючість.

Ґрунтоутворення — складний і тривалий процес перетворення верхнього шару Гірської породи на ґрунт під впливом природних чинників. 1

Демпінгові ціни — ціни, нижчі за собівартість виробництва товару.

Денудація — комплекс процесів знесення й перенесення (водою, вітром, льодом тощо) продуктів руйнування гірських порід з їх подальшим накопиченням на знижених ділянках земної поверхні.

Діаспора — розселення значної частини етносу за межами країни чи етнічної території.

Економіка (господарство) — найважливіша сфера суспільного життя, у якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності.

Економіко-географічне положення (ЕГП) — це розташування країни відносно інших об'єктів, які впливають на розвиток її господарства.

Економічна географія — наука, яка вивчає закономірності розвитку господарства країни та раціональні форми його тери-торіальної організації.

Предмет економічної географії: територіальна організація суспіль-ного виробництва, просторові процеси та форми організації життя людей з точки зору ефективності самого виробництва соціальної географії; територіальна організація суспільства у конкретних іс-торичних* і природних умовах.

6

 

Економічна інтеграція — процес переплетення національних економік і проведення узгодженої міждержавної економічної політики.

Економічний потенціал України — вигіднеекономіко-географіч- не положення; наявність різноманітних корисних копалин; значні площі з родючими чорноземами; потужна наукова база; сприятливі агрокліматичні умови; потужні міжгалузеві комплекси; кваліфіковані трудові ресурси; розвинена транспортна мережа.

За найважливішими показниками рівня соціально-економічного розвитку (валовим внутрішнім продуктом і національним доходом) Україна належить до країн з низьким доходом. Україна — індустріально-аграрна країна зі значним економічним потенціалом. При кількості населення, що не перебільшує 1 % кількості населення Землі, на долю України припадає близько 2 % світового виробництва.

Економічний район — територія, що виділяється в економіці країни виробничою спеціалізацією.

Економічні системи — форми організації господарського життя суспільства, які розрізняються за способами вирішення головних економічних проблем (що? як? для кого виробляти?) і типом власності на найважливіші види ресурсів.

Типи економічних систем: адміністративно-командна, традиційна, мішана, ринкова.

Економічно активне населення — частина населення, яка безпо-середньо зайнята суспільно корисною діяяьяіопо* що приносить дохід.

Експорт — вивезення товарів з країни, надання іноземному партнерові послуг виробничого і споживчого характеру.

Електроенергетика — базова галузь промисловості, яка виробляє, передає і трансформує електроенергію.

В Україні створена єдина енергосистема, що сполучує лініями електропередачі високої напруги всі великі та частину середніх електростанцій.

Головна причина дефіциту електроенергії в Україні — її нераціо-нальне використання в господарстві.

Еміграція — переселення громадян держави до іншої країни на тривалий період чи постійне проживання.

Ендемічні види — види рослин або тварин, які поширені тільки на певній території.

В Україні вони охороняються державою та занесені до Червоної книги.

7

 

Енергоємність — кількість електроенергії, яка витрачається на виробництво одиниці продукції.

Ерозія — процес руйнування ґрунтів і гірських порід під дією постійних і тимчасових водотоків, а також вітру.

Зайнятість населення — розподіл економічно активного на-селення за сферами діяльності, ступінь задоволення його потреб у праці й забезпечення робочими місцями.

Земельні ресурси — це землі, які використовуються або можуть бути використані людиною у господарстві.

Землеволодіння — володіння землею на певних правових за-садах.

Зовнішньоекономічні зв'язки — взаємообмін між країнами світу продукцією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці.

Форми зовнішньоекономічних зв'язків: міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва; експорт та імпорт капіталів і робочої сили; проведення виставок, ярмарків, торгів, аукціонів; туризм; надання й одержання послуг; спільне будівництво підприємств; науково-технічне співробітництво; зовнішня торгівля; фінансово- кредитні зв'язки.

імміграція — в'їзд до країни громадян іншої держави на тривалий період чи постійне проживання.

Імпорт — ввезення до країни товарів, технологій, капіталів, отримання послуг виробничого або споживчого характеру.

Інвестиції— вкладення капіталу як у грошовому, так і в мате-ріально-технічному вираженні (машини, устаткування) в економіку своєї або іноземної держави.

Історико-географічні області — це території, що мають спільні шляхи історичного розвитку і в минулому були своєрідними державними утвореннями, а в наш час, як правило, є адміністра-тивно-територіальними одиницями або автономними частинами держави.

Каботаж — судноплавство між портами однієї держави.

Картографічні проекції — математичні засоби зображення на площині сферичної поверхні земної кулі.

Клімат — це багаторічний режим погоди, характерний для певної місцевості. Клімат залежить від географічної широти певної

8

 

території, відстані від морів та океанів, характеру морських течій, висоти над рівнем океану, особливостей рельєфу.

Клімат більшої частини України є помірно континентальним; на Південному березі Криму проявляються риси субтропічного клімату. Кліматичні сезони на території України: зима помірно м'яка на заході, прохолодна на південному сході й сході, температура повітря нижча 0 °С, тривалість 75— 1 ЗО днів; весна—температура повітря від 0 °С до +15 °С, тривалість 50—100 днів, погода нестійка; літо тепле, температура повітря перевищує +15 °С, тривалість 100—165 днів, максимум опадів; осінь — температура повітря від +15 °С до 0 °С, тривалість 65—100 днів, нестійка погода, зростання циклічної діяльності.

Легка промисловість — сукупність галузей, що спеціалізуються на виробництві товарів народного споживання (тканини, взуття, трикотаж, одяг, галантерея).

Структура галузі: тексплыка промисловість, швейна промисловість, трикотажна промисловість, шкіряно-взуттєва промисловість, художні промисли.

Лісовиробничий комплекс — сукупність галузей, що спеціалі-зуються на заготівлі та переробці деревини, виробництві меблів і напівфабрикатів, різних видів паперу, картону, штучного во-локна, целюлози.

Усі ліси України становлять єдиний державний лісовий фонд за-гальною площею 10 млн га. Лісистість території складає 14,1 %, що значно менше, ніж у розвинених країнах. Потреби в деревині за рахунок власних ресурсів Україна задовольняє на 20 %, решта імпортується. Основні масиви лісів України зосереджені в Поліссі, Карпатських і Кримських горах.

Матеріаломісткість — кількість сировини або матеріалу, яка витрачається на виробництво одиниці продукції.

Машинобудування — сукупність галузей промисловості, що виготовляють машини й устаткування для всіх галузей і ланок господарства та побутову техніку для населення.

Особливості галузі: наукоємність, трудомісткість, металомісткість, кооперування (виробничі зв'язки між підприємствами з виготовлення готової продукції). Розвиток машинобудування є показником науково-технічного прогресу країни.

Меліорація — це система заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту та боротьбу з несприятливими водними і пові-тряними режимами (ерозією, вимиванням тощо).

9

 

Металургія — сукупність галузей промисловості, що спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці руд чорних та кольорових металів.

Структура галузі: чорна металургія; видобуток і збагачення залізної руди; виплавка чавуну й сталі; виробництво прокату, феросплавів, флюсових вапняків, вогнетривів, коксу, виплавка електросталі та сплавів, порошкова металургія та кольорова металургія (алюмінієва промисловість, виробництво алюмінієвих сплавів, цинку, магнію, титану, нікелю, ртуті, переробка брухту кольорових металів).

Міжнародний географічний поділ праці — форма поділу праці, що виражається у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продуктів або послуг, якими вони обмінюються.

Мінерально-сировинні ресурси — сукупність розвіданих запасів корисних копалин, які використовуються або можуть використовуватися в господарській діяльності.

На території У країни поєднуються різні за віком та умовами утворен-ая тектонічні структури, тому в її межах сформувалися різні гірські породи і відповідно — корисні копалини.

Міська агломерація — сукупність міських населених пунктів.

Наукоємність — значна частка витрат на науково-дослідницькі роботи в собівартості виробництва.

Національний дохід (НД) — валовий національний продукт без урахування витрачених матеріалів і спрацювання засобів виробництва.

Несприятливі метеорологічні явища — хуртовини, зливові дощі, пилові бурі, посухи, грози, тумани, суховії.

Несприятливі природні процеси — це фізико-географічні явища, які завдають матеріальної шкоди господарству, погіршують умови життя людей. До цих процесів належать: карст, ерозія, зсуви, селі, заболочування, вторинне засолення ґрунтів.

Озера

Типи озер Україна за походженням улоговин: заплавні (озера- стариці), загатні, лиманні, залишкові, льодовикові, вулканічні, карстові.

Падіння річки —перевищення її витоку над гирлом (різниця їхніх абсолютних висот), виражене в метрах.

Палеогеографічні умови — фізико-географічні умови, що змі-нювались протягом геологічної історії.

10

 

Паливна промисловість — комплекс галузей гірничодобувної промисловості, що займається видобутком і переробкою різних видів паливно-енергетичної сировини.

Галузева структура паливної промисловості: газова, вугільна, нафтова, торф'яна.

Пасажирообіг - кількість пасажирів, що були перевезені за певний період на певну відстань. Вимірюється у годинаіх на кілометр (год/км).

За 2006 р. (січень—листопад) послугами пасажирського транспорту скористалися 4,1 млрд пасажирів.

Підземні води — води, що знаходяться у верхньому (12—16 км) шарі земної коргі в рідкому, твердому та пароподібному станах.

Підприємство — основна ланка народного господарства, де зосереджено певну сукупність відносин власності; за формами власності підприємства поділяються на державні, колективні, приватні.

Платформа — це найдавніша малорухома ділянка земної кори.

Плита — це частина платформи, перекрита потужним (понад 500 м) Чохлом осадових порід (западини, прогини, масиви). 4/5 площі України належить до Євразійської літосферної плити, 1/5 — до Середземноморського рухливого поясу. Ц

Похил річки — відношення падіння річки до її довжини (см/км).

Приватизація — перехід державного або колективного майна у приватну власність.

Природно-територіальні комплекси (ПТК), або ландшафти, — це різні за розмірами ділянки з певною однорідністю фізико-географічних умов, що характеризуються закономірним поєднанням взаємопов'язаних і взаємозалежних природних компонентів.

Природокористування — це сукупність усіх форм впливу людини на навколишнє середовище.

Види природокористування: промислове; військово-промислове; водогосподарське; лісогосподарське; землеробське; меліоративне; містобудівне; транспортне; рекреаційне.

Промисловість — провідна галузь, що виготовляє знаряддя праці, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах, задовольняє потреби населення в різноманітних товарах.

У господарстві України нараховується 10 502 промислових підприємства різних форм власності, серед яких переважають акціонерні.

11

 

З цієї кількості підприємств 64 % належить базовим галузям, а 36 % — соціальним.

Промисловість будівельних матеріалів — група галузей про-мисловості, які виробляють матеріали і вироби, що використовуються при спорудженні та ремонті будинків і споруд.

Структура галузі: цементна і азбестоцементна промисловість, виробництво залізобетонних і бетонних конструкцій, виробництво нерудних будівельних матеріалів, виробництво стінових матеріалів, виробництво кераміки, скляна промисловість, порцеляно-фаянсова промисловість.

Раціональне природокористування — система природоко-ристування, при якій досить повно використовуються природні ресурси, забезпечується їх відновлення, повно і багаторазово використовуються відходи виробництва, що дозволяє значно зменшити забруднення навколишнього середовища.

Реакліматизація — відновлення на певній території видів місцевих тварин, що зникають або вже зникли.

На території України були реакліматизовані зубр, бобер, байбак, лось, дикий кабан.

Рельєф — це сукупність нерівностей земної поверхні.

Рельєф України: рівнини — 95 % (з них низовини — 66,5 %, височини — 28,5 % ), гори — 5 % (Українські Карпати та Кримські гори).

Річки

Витрати води в річці — об'єм води, що протікає через поперечний переріз потоку за Одиницю часу (м3/с). Режим річки — регулярні (добові, річні) зміни стану річки, зумовлені фізико-географічними властивостями її водозбірного басейну.

На території України близько 71 тис. річок і струмків, з яких 4 тис. мають довжину майже 10 км, 120 — понад 100 км, 8 — понад 500 км. До басейнів Чорного й Азовського морів належить 95 % річок, до басейну Балтійського моря — 5 %.

Типи річок України: східноєвропейський, карпатський, кримський, причорноморський.

Річний стік —- витрати води в річці за рік (км3).

Рослинне угруповання — сукупність рослин, пов'язаних між собою та з навколишнім середовищем.

Природна рослинність займає 32 % території України. Сучасний видовий склад рослинності України почав формуватися близько 10 тис. років тому. Нині налічується майже ЗО тис. видів рослин, які належать до певних рослинних угруповань.

12

 

Розміщення рослинності на рівнинній частині території України підпорядковане вакеиу широтної зональності, а в горах — висотної поясності.

Світове господарство — сукупність національних господарств усіх країн світу і зв'язки між ними.

Система розселення — це сукупність населених пунктів певної території, неоднакових за кількістю мешканців і функціями, об'єднаних різними видами зв'язків.

Сільське господарство — провідна галузь матеріального ви-робництва, яка займається вирощуванням рослин і розведенням свійських тварин з метою забезпечення населення продуктами харчування і промисловості — сировиною.

Проблеми сільського господарства України: зменшення площі родю-чих ґруцтів (ерозія, будівництво, промислові відвали тощо); слабка матеріально-технічна база; невисока врожайність і продуктивність; висока собівартість сільськогосподарської продукції; відтік трудових ресурсів.

Соціальна географія — наука, яка вивчає розселення людей, умови їхнього життя та відпочинку, розвиток сфери обслуговування.

Соціальна інфраструктура (сфера послуг) — сукупність галузей і ланок господарства, діяльність яких спрямована на задоволення матеріальних і духовних потреб людей. Рівень розвитку соціальної інфраструктури е важливою умовою зростання добробуту людей.

Сьогодні сфера послуг в Україні має суттєві недоліки й потребує вдосконалення.

Проблеми соціальної інфраструктури: недостатня розвиненість ме-режі послуг у великих містах і в інших населених пунктах України; вартість і якість послуг не відповідають доходам громадян; застарілі умови господарювання; незабезпеченість громадян України житлом; недостатня матеріальна база, остаточний принцип фінансування.

Субурбанізація — прискорений розвиток приміської зони великих МІСТ. - й'

Твердий стік — усі частинки зруйнованих річкою гірських порід, які переносяться з її водою.

Тектоніка — галузь геології, яка вивчає будову і рухи земної кори, зміни форм геологічних тіл під впливом цих рухів.

Тектонічна структура — це ділянка земної кори, обмежена глибинними розломами.

13

 

Територіальний поділ праці — поділ праці на основі спеціалізації окремих територій країни. Спеціалізація території залежить: 1) від наявності природних умов і ресурсів, які впливають на розвиток господарства; 2) наявності та кваліфікації трудових ресурсів; 3) особливостей економіко-географічного положення; 4) історичних передумов розвитку території; 5) необхідності до-тримання державних інтересів.

Торгове сальдо — різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.

Транзит — перевезення вантажів і пасажирів територією району або країни.

Транспорт — галузь матеріального виробництва, що забезпечує потреби господарства і населення в усіх видах перевезень.

Транспортний вузол — населений пункт, де перетинаються шляхи декількох видів транспорту.

Транспортні коридори — залізничні та автомобільні шляхи високої пропускної здатності, якості та відповідного обслуговування.

Трудові ресурси — частина населення країни, яка має необхідний для трудової діяльності професіональний і освітній рівні та відповідні фізичний розвиток і стан здоров'я.

Трудоресурсний потенціал України — 56,7 % усього населення.

Трудомісткість — витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції.

Урбанізація — зростання ролі міст у житті суспільства, підвищення кількості міського населення.

Фауністичний комплекс — видовий склад тварин, які живуть у певному рослинному угрупованні.

Різноманітність природних умов території України визначила багатство її тваринного світу, видовий склад якого налічує понад 40 тис. видів. Зокрема, до складу фауністичних комплексівУкраїни входять 180 видів ссавців, 344 — птахів, 270 — риб тощо.

Фізико-географічне районування — це виділення великих і відносно однорідних за Природними умовами територій, які відрізняються за ландшафтами. Виділяють фізико-географічні країни, зони, підзони, провінції, області, райони.

14

 

Фізична географія України — комплекс наук (геологія, кліма-тологія, метеорологія, геоморфологія, океанологія тощо), які вивчають природні компоненти і природні комплекси України. Зміст курсу «Фізична географія України*:

— вивчення природних компонентів та їх взаємодії, утворення природних комплексів;

— оцінка природних компонентів і природних комплексів як умов для життя людини, природних ресурсів для господарства;

— вивчення проблем охорони природи України, раціонального використання її природних ресурсів.

Загальні відомості про Україну площа — 603,7 тис. км2 (І місце в Єв-ропі); населення — 46,67 млн осіб (V місце в Європі).

Харчова промисловість — сукупність галузей, які виробляють головним чином продовольчі товари.

Структура галузі (понад 40 підгалузей): борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, цукрова, м'ясна, молочна, олійножирова, консерв-на, рибна та інші.

Хімічна промисловість — галузь промисловості, що виробляє різноманітну продукцію шляхом хімічної обробки сировини. Структура галузі: гірнича хімія, лакофарбова промисловість, хімія органічного синтезу, основна хімія, хіміко-фармацевтична про-мисловість.

Художні промисли — форма народної творчості, виробництво декоративних виробів, що використовуються для художнього оформлення побуту, інтер'єру, одягу.

Червона книга України — основний державний документ, у якому містяться узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою знищення, та заходи щодо їх збереження та науково обґрунтованого відтворення.

Чинники розміщення виробництва — сукупність умов, які впливають на розміщення промислових підприємств і дозволяють зменшити собівартість продукції та у найкращий спосіб забезпечити її реалізацію.

Чинники розміщення виробництва: сировинний; споживчий; еколо-гічний; транспортний; трудові ресурси; науково-технічний прогрес; паливно-енергетичний; водний; ринкова кон'юнктура.

Широтна зональність — послідовна зміна природних зон від екватора до полюсів, обумовлена характером надходження на земну поверхню сонячного тепла і світла.

Щит — це вихід на земну поверхню фундаменту платформи.