Світові релігії

Християнство, католицизм, православ’я, протестантизм: країни Європи, Америки, Австралії (близько 2 млрд. віруючих)

іслам (мусульманство): Близький Схід, Північна Африка (близько 1 млрд. віруючих)

буддизм: Південно-Східна Азія (420 млн. віруючих)

Найдавніші релігії світу - традиційні - збереглися лише в Африці. В окремих країнах населення сповідує певні регіональні релігії: в Японії - синтоїзм, в Індії - індуїзм, в Китаї – конфуціанство та даосизм, в Ізраїлі - іудаїзм.

Нерівномірність розміщення населення

Людство проживає на 25 % суходолу, за винятком територій з екстремальними природними умовами. 70 % населення Землі розміщується на 7 % площі суходолу, 15 % площі суходолу не має постійного населення. Середня густота населення світу - 35 осіб/км², регіонально цей показник відрізняється від світового: Європа - 100 осіб/км², Азія - 15, Америка - 21, Австралія та Океанія - 3. Ареали найбільшої густоти населення: Південна та Південно-Східна Азія, Північний схід США, Західна Європа. Половина людства заселяє 200-кілометрову зону вздовж океанів і морів.

Міське і сільське населення світу. Урбанізація

Залежно від місця проживання населення поділяється на сільське та міське. Близько половини населення світу живе в селах. За формою розташування сільські поселення поділяються на групові: села, хутори та ін. (характерні для слабо розвинених країн Європи, Японії) та розсіяні: ферми, лісництва тощо (характерні для Північної Європи). На розташування сільських поселень впливають природні умови та транспортна мережа. Багато сіл розміщується у передгір’ях, уздовж річок та транспортних шляхів, на узбережжях морів та океанів. Переважна частина сільського населення світу проживає в країнах, що розвиваються.

Міське населення живе у містах, критерій чисельності яких варіює від 200 осіб в Данії до 100 тис. осіб у Китаї. На початку ХХІ ст. в містах проживає майже половина людства (у 1800 році - лише 4 %). Швидке зростання кількості міського населення пов’язане з таким соціально-економічним процесом, як урбанізація.

Урбанізація - це процеси зростання ролі міст в економічному житті, зосередження населення в містах, збільшення кількості міських жителів. Зараз вона відбувається швидкими темпами. Так, у 2003 році в містах проживало 48,3 % усього населення світу. На початку ХХІ ст. міське населення світу зростає на 2,1 %, а сільське - на 0,4 % щорічно. Очікується, що 50 % людства буде проживати у містах уже в 2007 році.

Рівень урбанізації населення істотно відрізняється і за регіонами.

Зі швидким розвитком міст пов’язані нові форми міських утворень: агломерація (скупчення міст), конурбація (скупчення міст, відносно однакових за розмірами і значенням), мегаполіс (скупчення міських агломерацій). Найбільші міські агломерації світу - Мехіко, Сан-Паулу, Токіо, Шанхай, Нью-Йорк, Калькутта, Бомбей, Пекін, Джакарта, Делі.

Процес урбанізації у країнах різних типів має свої відмінності.

Форми урбанізації

Розвинені країни: Субурбанізація - відтік частки міського населення у приміську зону.

Країни, що розвиваються: Несправжня урбанізація - зростання кількості міських жителів за рахунок безробітних селян, що призводить до утворення нетрів на окраїнах міст.

Міграційні процеси

Міграція - механічний рух населення. Основні причини міграцій - економічні, політичні, релігійні. На кількість населення країни впливають зовнішні, або міжнародні, міграції. Види міжнародних міграцій: тимчасові та постійні, вимушені та добровільні, стихійні та організовані. Найпоширеніша міграція - економічна.

Еміграція - відтік населення зі своєї країни в іншу на постійне проживання.

Імміграція - притік населення в країну з інших країн.

Сальдо міграцій ­- різниця між кількістю емігрантів та іммігрантів.

Трудові ресурси та зайнятість населення

Трудові ресурси - це частина населення, що досягла працездатного віку, який визначається законодавством у кожній країні окремо. Розбіжності верхньої межі у різних країнах сягають 20 років. Це зумовлено середньою тривалістю життя та можливостями країни забезпечити пенсіями літніх людей. Верхня межа працездатного віку в Азії та Африці - 50 років. У Західній Європі - 65–70 років, в інших - 60–65 років. У більшості країн немає різниці між пенсійним віком чоловіків і жінок.

Чисельність трудових ресурсів залежить від загальної чисельності населення країни, його вікового та статевого складу, меж працездатного віку, встановленого в країні. У країнах, що розвиваються, трудові ресурси становлять 50–60 % усієї кількості населення, у розвинених країнах - 61–62 %.

З трудовими ресурсами тісно пов’язане поняття «робоча сила» або економічно активне населення. ЕАН - це ті, хто зайнятий суспільно корисною діяльністю, яка приносить їм прибуток. ЕАН світу становить ¾ усіх трудових ресурсів. Відносно загальної кількості ЕАН в розвинених країнах становить 45 %, у країнах, що розвиваються - 42 %.

Структура зайнятості ЕАН світу: сільське господарство 3/5, промисловість 1/5, невиробнича сфера 1/5

Структура зайнятості населення в країнах різних типів

Від рівня розвитку економіки країни залежить рівень безробіття. Незважаючи на зростання економіки у світі, зараз безробітними є близько 200 млн. осіб, що становить більш ніж 6 % від загальної кількості робочої сили. Це найвищий показник рівня безробіття, що був коли-небудь зареєстрований Міжнародною організацією праці. Рекордним (більше 12 %) є рівень безробіття у країнах Близького Сходу та Північної Африки.