Світові релігії
Християнство, католицизм,
православ’я, протестантизм: країни Європи, Америки, Австралії (близько 2 млрд.
віруючих)
іслам (мусульманство): Близький
Схід, Північна Африка (близько 1 млрд. віруючих)
буддизм: Південно-Східна Азія
(420 млн. віруючих)
Найдавніші релігії світу -
традиційні - збереглися лише в Африці. В окремих країнах населення сповідує
певні регіональні релігії: в Японії - синтоїзм, в Індії - індуїзм, в Китаї –
конфуціанство та даосизм, в Ізраїлі - іудаїзм.
Нерівномірність
розміщення населення
Людство проживає на 25 %
суходолу, за винятком територій з екстремальними природними умовами. 70 %
населення Землі розміщується на 7 % площі суходолу, 15 % площі суходолу не має
постійного населення. Середня густота населення світу - 35 осіб/км2,
регіонально цей показник відрізняється від світового: Європа - 100 осіб/км2,
Азія - 15, Америка - 21, Австралія та Океанія - 3. Ареали найбільшої густоти
населення: Південна та Південно-Східна Азія, Північний схід США, Західна
Європа. Половина людства заселяє 200-кілометрову зону вздовж океанів і морів.
Міське і сільське
населення світу. Урбанізація
Залежно від місця проживання
населення поділяється на сільське та міське. Близько половини
населення світу живе в селах. За формою розташування сільські поселення
поділяються на групові: села, хутори та ін. (характерні для слабо
розвинених країн Європи, Японії) та розсіяні: ферми, лісництва тощо
(характерні для Північної Європи). На розташування сільських поселень впливають
природні умови та транспортна мережа. Багато сіл розміщується у передгір’ях,
уздовж річок та транспортних шляхів, на узбережжях морів та океанів. Переважна
частина сільського населення світу проживає в країнах, що розвиваються.
Міське населення живе у містах,
критерій чисельності яких варіює від 200 осіб в Данії до 100 тис. осіб у Китаї.
На початку ХХІ ст. в містах проживає майже половина людства (у 1800 році - лише
4 %). Швидке зростання кількості міського населення пов’язане з таким
соціально-економічним процесом, як урбанізація.
Урбанізація - це процеси зростання
ролі міст в економічному житті, зосередження населення в містах, збільшення
кількості міських жителів. Зараз вона відбувається швидкими темпами. Так, у
2003 році в містах проживало 48,3 % усього населення світу. На початку ХХІ ст.
міське населення світу зростає на 2,1 %, а сільське - на 0,4 % щорічно.
Очікується, що 50 % людства буде проживати у містах уже в 2007 році.
Тип країн
|
Рівень урбанізації
|
Темпи урбанізації
|
розвинені
|
75–80 %
|
низькі
|
ті, що розвиваються
|
27–47 %
|
високі
|
Рівень урбанізації населення істотно відрізняється і за регіонами.
Материк
|
Північна Америка
|
Латинська Америка
|
Австралія, Океанія
|
Європа
|
Азія
|
Африка
|
Рівень
урбанізації
|
80,2%
|
76,8%
|
73,1%
|
70,3%
|
38,8%
|
38,7%
|
Зі швидким розвитком міст
пов’язані нові форми міських утворень: агломерація (скупчення
міст), конурбація (скупчення міст, відносно однакових за
розмірами і значенням), мегаполіс (скупчення міських
агломерацій). Найбільші міські агломерації світу - Мехіко, Сан-Паулу, Токіо,
Шанхай, Нью-Йорк, Калькутта, Бомбей, Пекін, Джакарта, Делі.
Процес урбанізації у країнах
різних типів має свої відмінності.
Форми урбанізації
Розвинені країни: Субурбанізація
- відтік частки міського населення у приміську зону.
Країни, що розвиваються: Несправжня
урбанізація - зростання кількості міських жителів за рахунок
безробітних селян, що призводить до утворення нетрів на окраїнах міст.
Міграційні процеси
Міграція - механічний рух населення.
Основні причини міграцій - економічні, політичні, релігійні. На кількість
населення країни впливають зовнішні, або міжнародні, міграції. Види міжнародних
міграцій: тимчасові та постійні, вимушені та добровільні, стихійні та
організовані. Найпоширеніша міграція - економічна.
Еміграція - відтік населення зі своєї
країни в іншу на постійне проживання.
Імміграція - притік населення в
країну з інших країн.
Сальдо міграцій - різниця між кількістю
емігрантів та іммігрантів.
Трудові ресурси та
зайнятість населення
Трудові ресурси - це частина населення,
що досягла працездатного віку, який визначається законодавством у кожній країні
окремо. Розбіжності верхньої межі у різних країнах сягають 20 років. Це
зумовлено середньою тривалістю життя та можливостями країни забезпечити
пенсіями літніх людей. Верхня межа працездатного віку в Азії та Африці - 50
років. У Західній Європі - 65–70 років, в інших - 60–65 років. У більшості
країн немає різниці між пенсійним віком чоловіків і жінок.
Чисельність трудових ресурсів
залежить від загальної чисельності населення країни, його вікового та статевого
складу, меж працездатного віку, встановленого в країні. У країнах, що
розвиваються, трудові ресурси становлять 50–60 % усієї кількості населення, у
розвинених країнах - 61–62 %.
З трудовими ресурсами тісно
пов’язане поняття «робоча сила» або економічно активне населення. ЕАН -
це ті, хто зайнятий суспільно корисною діяльністю, яка приносить їм прибуток.
ЕАН світу становить ¾ усіх трудових ресурсів. Відносно загальної кількості ЕАН
в розвинених країнах становить 45 %, у країнах, що розвиваються - 42 %.
Структура зайнятості ЕАН світу:
сільське господарство 3/5, промисловість 1/5, невиробнича сфера 1/5
Структура зайнятості населення в країнах різних типів
Типи країн світу
|
Зайнятість населення за
галузями господарства, %
|
Промисловість
|
Сільське господарство
|
Невиробнича сфера
|
Розвинені країни
|
25–50
|
3–16
|
40–55
|
Країни, що розвиваються
|
8–11
|
60–70
|
10–17
|
Від рівня розвитку економіки
країни залежить рівень безробіття. Незважаючи на зростання економіки у світі,
зараз безробітними є близько 200 млн. осіб, що становить більш ніж 6 % від
загальної кількості робочої сили. Це найвищий показник рівня безробіття, що був
коли-небудь зареєстрований Міжнародною організацією праці. Рекордним (більше 12
%) є рівень безробіття у країнах Близького Сходу та Північної Африки.
|