Звукові хвилі

Наше вухо сприймає у вигляді звуку коливання, частота яких лежить у межах від 16–20 герц до 20 тисяч герц. Такі коливання називають акустичними. Будь-яке тіло, що коливається зі звуковою частотою, утворює в просторі звукову хвилю, тобто воно є джерелом звуку. Необхідною умовою існування звукової хвилі є наявність пружного середовища. Це може бути повітря, тверде тіло, рідина.

Звукові хвилі – подовжні. Вони поширюються з визначеною швидкістю. У порівнянні зі світлом звук поширюється в повітрі у мільйон разів повільніше. При температурі 0 ^оС швидкість звуку у повітрі дорівнює 331 метр за секунду. У рідинах та твердих тілах швидкість звуку буде більшою. Серед звуків розрізняють музикальні звуки (це спів, звучання музичних інструментів тощо) і шуми (вибухи, оплески, скрип, шерех).

Звуки характеризують:

- Гучність – це величина, яка залежить від амплітуди коливань тіла. Гучність вимірюється у белах. Однак на практиці застосовують частинну одиницю децибел. 1 бел дорівнює 10 децибел. Для нормальної роботи людини гучність шумів не повинна перевищувати 30–40 децибел. А гучність у 130 децибел викликає у людини больові відчуття.

- Висота звуку – величина, яка залежить від частоти коливань. Чим більша частота, тим звук вищий.

- Тембр – це специфічний відтінок, яким характеризується джерело звуку.

Хвилі, частота коливань яких більша, ніж 20 тисяч герц, називаються ультразвуком, а ті, частота яких менша за 16 герц, – інфразвуком.