Поняття про середовище існування. Шляхи пристосувань до нього організмів

Світло забезпечує процес фотосинтезу у рослин, синтез вітаміну D у шкірі тварин та людини і їхню орієнтацію в просторі. Температура навколишнього середовища впливає на температуру тіла і, тим самим, на швидкість біохімічних процесів. За типами терморегуляції розрізняють теплокровні і холоднокровні організми. Сталий вміст води в організмах — необхідна умова їх життєздатності, тому організми певним чином пристосувалися до засвоєння води з довкілля та її витрат. Газовий склад повітря суттєво впливає на організми: кисень забезпечує аеробне дихання, унаслідок якого організм одержує енергію, вуглекислий газ потрібний зеленим рослинам для фотосинтезу.

Водне середовище за умовами значно відрізняється від наземно-повітряного. Вода має високу густину, менший вміст кисню, значні перепади тиску, різну концентрацію солей у різних водоймах, різну швидкість течій, певний температурний режим.

Гідробіонти (мешканці водойм) адаптувалися до існування у водному середовищі. Їх поділяють на планктон (мешканці товщі води, які не здатні активно рухатись, тому розносяться те­чією), нектон (активно пересуваються), перифітон (обростають предмети у товщі во­ди), бентос (придонні організми), нейстон (організми поверхневої плівки води).

Ґрунт — верхній родючий шар літосфери, утворений унаслідок життєдіяльності різних організмів. Ґрунт — це трифазна система, де атмосфера, гідросфера та літосфера взаємно проникають одна в одну. У ґрунті різноманітний склад мешканців (прокаріоти, гриби, тварини, водорості та коріння вищих рослин, які мають специфічні адаптації до існування в певних шарах ґрунтів різних типів.Організм як особливе середовище існування відрізняється від усіх інших за своїми властивостями, бо чинники зовнішнього середовища впливають на мешканців організмів інших істот не безпосередньо, а через організм хазяїна. За характером взаємодії розрізняють паразитизм, коменсалізм, мутуалізм тощо.