Історичний розвиток органічного світу

Розвиток еволюційних поглядів

Еволюція — це процес необоротних змін у будові та функціях живих істот протягом їхнього існування. Результатом еволюції є пристосованість організмів до умов довкілля. Закономірність цих процесів досліджує еволюційне вчення. Першою спробою пояснити історичний розвиток живої матерії була еволюційна гіпотеза Ж.-Б. Ламарка, розроблена на початку XIX сторіччя. За Ламарком, в основі еволюції лежить виникнення спадкових пристосувальних (адаптивних) змін під впливом умов довкілля та внутрішнє прагнення (ускладнення). Еволюція, за Ламарком, іде від простих форм організації до складних у вигляді послідовності певних щаблів ускладнення (градацій). Незважаючи на недосконалість з погляду сучасності, ідеї Ж.-Б. Ламарка були кроком уперед до розуміння процесів еволюції.

Наприкінці XVIII — у першій половині XIX сторіччя у біології було зроблено немало фундаментальних відкриттів: розроблено клітинну теорію; доведено подібність індивідуального розвитку різних видів; спростовано погляди на еволюцію як поступовий перехід від нижчих градацій до вищих; зроблені перші кроки до вивчення біогенного обміну речовин, фотосинтезу, фізіологічних процесів у тварин, закладено основи біохімії. Необхідність теоретичного осмислення цих даних зумовило створення еволюційної гіпотези Ч. Дарвіна.

Основні положення еволюційної гіпотези Чарльза Дарвіна. Автором наукової гіпотези еволюції є англійський учений Чарльз Дарвін (1809–1882). Основні положення своєї гіпотези він виклав у книзі «Походження видів шляхом природного добору, або збереження сприятливих порід у боротьбі за життя», опублікованій у 1859 році. Історичною заслугою Дарвіна є відкриття причин і рушійних сил еволюції.

За Дарвіном, еволюція полягає у безперервних пристосувальних (адаптаційних) змінах видів. Він вважав, що всі сучасні види є нащадками вимерлих предкових форм. Основними рушійними силами еволюції Ч. Дарвін називав спадкову мінливість, боротьбу за існування та природний добір. Спадкова (за Дарвіном, невизначена) мінливість — це зміни, які виникають у кожному організмі індивідуально, незалежно від змін довкілля та передаються нащадкам. Від спадкової мінливості Дарвін відрізняв неспадкову (визначену) мінливість, яка проявляється у всіх особин виду однаково під дією певного чинника і зникає у нащадків, коли дія цього чинника припиняється (капуста в умовах нестачі вологи не утворює «голову»). Спадкова (визначена) мінливість не має пристосувального характеру (неадаптивна). Природний механізм, який забезпечує пристосування організмів до умов довкілля — боротьба за існування та природний добір.