Як рослинам у лісі Вдається отримувати достатню кількість світла ?

Рослини безпосередньо залежать від сонячного світла. На відміну від тварин, які вбирають енергію опосередковано (через рослини та інших тварин), рослинам енергія передається безпосередньо від Сонця. Вони отримують своє харчування переважно зі світла, води й повітря. Тому зелені рослини передусім так сильно залежать від сонячного світла. Якщо тварини борються одне з одним за їжу, то рослини борються за ліпші місця під Сонцем. У наших вітчизняних листяних лісах це особливо добре можна спостерігати. Тут листя дубів, буків та інших високих листяних дерев забирають найбільшу частину сонячного світла. Вони ростуть так високо і розкидають свою крону так широко, підставляючи її просто під Сонце, що перехоплюють, можливо, найбільшу кількість сонячного світла і, мабуть, найпряміші промені Сонця. Ярусом нижче сонячного світла менше. Тут, під листяним дахом, живуть рослини, які можуть існувати і в тінистій частині лісу, поглинаючи залишки сонячного світла.

 

За що рослини борються одна з одною ?.....

Чому Вапняк пропускає дощову воду ?

Вапняк так само водопроникний, як і будь-яка інша гірська порода. Дощові краплі, падаючи на землю, забирають із повітря щонайменші частинки вуглекислого газу. І, просочуючись крізь родючий ґрунт, дощова вода також збагачується вуглекислим газом. При цьому утворюється слабка кислота, вуглекислота. Чиста вода, отже, стає злегка вуглекислою мінеральною водою — а вуглекислота може розчиняти вапняк. Відбувається хімічна реакція, внаслідок якої вапняк перетворюється на речовину під назвою бікарбонат кальцію. В такий спосіб дощова вода поглинає вапняк. Один літр води може розчинити в породі один грам вапняку. За досить короткий термін у вапняковій породі з'являються спочатку пори, потім — тріщини і, зрештою, порожнини. Минає близько пів- мільйона років, перш ніж із тонкої тріщини утворюється порожнина діаметром один метр.

Чому карстові території такі неродючі ?....

З якою швидкістю рухаються айсберги ?

Коли платформа шельфового льодовика сповзає в море, від неї зазвичай відколюються айсберги. Більшість із них дрейфують у по­лярному морі, аж поки — після кількох років мандрів — розтануть або опиняться в морському рукаві, де вони знову візьмуться кригою. Одного разу дослідники оглянули у пошуках айсбергів морську зону розміром із Швейцарію і нарахували там 30 000 айсбергів. У течії полярного моря айсберги дрейфують із швидкістю 13 кілометрів на годину. Це приблизно дорівнює середній швидкості бігуна на довгі дистанції.

Де моЖна ходити по деревах ?

Тундрою називають порослі низькими деревами зони між північним лісовим кордоном і північним полярним регіоном. Північна Скандинавія, Сибір та Аляска — тундрові зони. Ці розлогі зони у півтора раза більші за Бразилію і покривають майже десяту частину суші Землі. Кущі та дерева виростають тут лише до десяти сантиметрів угору, проте їхнє гілля стелеться по землі на кілька метрів од стовбура. В тундрі можна, так би мовити, гуляти по кронах дерев. 

Де знаходяться оази ?

У деяких місцях у пустелі з'являються маленькі, іноді більші ділянки родючої землі, неначе створені чарівником: невеликі ставки, криниці, городи і пальми, а між ними будинки. У таких оазах з давніх-давен жили селяни. Раніше такі зелені острови слугували місцем відпочинку для караванів, які тягнулися через пустелю, тут вони могли зупинитися і запастися водою. Річкові оази виникають поблизу таких рік, як Нігер і Ніл, проте типові оази розташовані в центрі пустелі. Вони виникають там, де ґрунтова вода підходить близько до земної поверхні. Найчастіше воду качають із криниць, іноді вона витікає із землі сама собою.

Чи е в пустелі ґрунтові води ?

У деяких місцях у пустелі під час розкопок натрапляють на воду. Іноді дощова вода збирається над водонепроникними шарами і ут­ворює підземні озера, які близько підходять до земної поверхні. Проте такі родовища ґрунтових вод зустрічаються рідко, оскільки рідко йдуть дощі. Колись все було по-іншому. В льодовиковий період, тоді, як Північна Європа і частини Центральної Європи були вкриті товстими льодовиками, в сьогоднішній Сахарі панував досить м'який клімат із рясними дощами. Під землею у велетенських порожнинах, оточених стінами з гірських водонепроникних

порід, як у плавальному басейні з бетонними стінами, накопичувалися величезні запаси води. Зверху такий природний басейн при­кривала кам'яна кришка.