Стилі мовлення

Мова є однією з характерних ознак сучасної нації. Основна функція мови — бути засобом спілкування, збереження і передачі знань. Українська мова — це мова багатомiльйонного українського народу. Вона виникла i розвивається з самим народом i служить йому знаряддям спілкування i розвитку. Сучасну українську мову створено зусиллями багатьох поколінь.

Загальнонародна українська мова охоплює сукупність усіх слів, усіх особливостей вимови людей, що користуються нею.

Літературна мова — це мова державних, громадських i політичних установ та організацій, шкіл, науки, преси, художньої літератури, театру, радіо, кіно i всіх галузей життя. Це форма національної мови, що має певні норми в граматиці, лексиці, вимові.

Норма — це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними на певному історичному етапі. Опанування нормами сприяє підвищенню культури мови.

Українська мова належить до групи слов’янських мов індоєвропейської сім’ї.

Стилі сучасної української літературної мови

Мовний стиль — це сукупність мовних засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою і характером висловлювання.

Літературна мова обслуговує найрізноманітніші потреби суспільного життя, а тому в процесі історичного розвитку в ній виробилося багато різних засобів висловлювання, які є в національній мові і які по-різному використовуються членами колективу залежно від мети спілкування.

Розрізняють усні і писемні стильові різновиди літературної мови. До усних відносять розмовно-побутовий та офіційно-ораторський стилі, до писемних — науковий, художній, публіцистичний і офіційно-діловий. Межі стилів нечіткі. Проте можна визначити особливі риси кожного стилю.

Найпоширеніша класифікація стилів мови така: художній; науковий; публіцистичний; офіційно-діловий; розмовний.